Я загубився в часі, у віках.
Я заблукав у велелюднім місті...
І понесла мене гірка ріка;
І оплела холодним вогким листям.

І споглядало Небо наш двобій.
І посилало промені спасіння.
І розгортало мудрості сувій,
Щоб вирвати мене із пащі тління.

І я припав до Отчого плеча.
І смуток мій забрали Божі руки.
І стала зігрівать мене свіча,
Що вже згасала в темряві розлуки.

Я не знайшов притулку у людей.
Я не надбав розради у роботі.
Без Світла не знайти таких ідей,
Які б звільняли від полону плоті.

Без Батька й Сина не здолати час,
Який паплюжить, бреше і терзає.
Без Духу, що Святий! – немає нас,
Бо той, хто без Любові – потопає!